Храм на честь свт. Миколая Чудотворця с. Рогозів

rogoziv-hr

Храм на честь свт. Миколая Чудотворця с. РогозівСтраницаУкраинская Православная Церковь, Бориспольская епархия, 2-е Бориспольское благочиние

Престольне свято: 19 грудня

Настоятель: прот. Сергій Демиденко

Офіційний сайт: https://rohoziv.church.ua

boryspil.eparhy@yandex.ru
00
Адрес:
Київська обл., Бориспільський район, село Рогозів, вул. Леніна 93

Історія храму:

Відзначу, що до сьогодні історія  церкви села Рогозова залишається не дослідженою. Саме тому автором зроблена перша спроба  доторкнутися до  витоків  духовного пласту села ,  викласти власні думки щодо історії  церкви села Рогозів, тим самим внести бодай невеличку ліпту в справу відродження  духовності , а також історичного  літопису   церкви  рідного села.

Признаюсь, що ця проблема не дає мені спокою вже не один рік. Неспокій посилюється і тим, що існують різні точки зору та трактування історії  Рогозівської церкви.. Так, на сайті Бориспільської райдержадміністрації  до цього часу є твердження про те, що Миколаївська церква села Рогозів діє  з 1905 – 1906рр. Скажу  відверто –  це є необґрунтованим та неправдивим  історичним фактом. Під сумнів попадає також твердження, що витоки  Рогозівської  церкви є  1886 рік, як це виписано на календарі церкви. Розповіді  жителів села Рогозів ( перекази, чутки, спогади) теж  дають різну інформацію про дату виникнення  церкви.

Відзначу, що розповіді старожилів  села Рогозова та  усні перекази їх батьків (а мені вже повідали їх діти!) переконують, що  в Рогозові було  дві  церкви.

Аналізуючи історичні події  в Україні ХУІІІ – ХІХ століть, вивчаючи питання духовно – релігійного життя, адміністративно – територіального  поділу  того часу, була переконана, що архівні матеріали про нашу церкву слід шукати як  в Києві, так і в Полтаві та Москві. Мої власні пошуки увінчалися тим, що  в минулому році в Полтавському обласному архіві я віднайшла  фонд, який є яскравим переконливим фактом того, що перша церква в Рогозові діяла в ХVІІІ столітті. В архівних документах вказано наступне – цитую: « 442/ Ф.496. Миколаївська церква с.Рогозів, Переяславського повіту, Полтавської губернії. Прибутково – видаткові, парафіяльні, метричні та сповідальні  книги. (1740-1828рр). 5 справ».

Статистичні збірники Історичної бібліотеки, яка знаходиться на території Київської Лаври,  також містять цікаві факти духовно – релігійного життя  нашого села та навколишніх сіл. Церква переймалася питанням віри та духовності, а тому постійно велася статистика по кожному приходу в селі та місті. На кінець ХІХ століття в селі Рогозові було 3246 віруючих  . Православних віруючих  чоловіків – 1623, а жінок – 1691. Загальна кількість народонаселення  в селі становило  3314. Отже, прості математичні розрахунки переконують, що лише 68 жителів села були  представниками іншого віросповідання  або не занесені до статистичних даних в силу якихось  причин. Цікаво, що в цей час у Борисполі було  7815  жителів містечка, що ісповідували православну віру, а 1094 були іудеї ( цитую по документу). У містечку Воронькові  було 5408 православних віруючих, у селі Любарцях – 4083 , у Іванкові – 3153, у Старому – 2809, у Сошникові – 2622 . Свідомо наводжу  цю церковну статистику, щоб переконати читача в тому, якими масштабними  були сусідні села  в кінці ХІХ початку ХХ століття. А з іншої сторони – ця статистика є переконливим  доказом  того, що наші пращури  були людьми набожними.

Щоб мати ще якусь додаткову інформацію про ранній період рогозівської духовної святині, зустрілася з односельцями – старожилами, прихожанами церкви чи просто жителями села… Розпитувала, що чули, що розповідали їм їх батьки, діди та прадіди.. Мало – помалу та щось і назбирала…

Повідали мені мої земляки, що будували церкву всім селом… Встановлювали з кожного двору півкопійки грошей. Полотно спеціально ткали, щоб ним можна було б,як мотузкою, будівельні матеріали піднімати. Кожен двір мав дати саме таке  вузьке полотно, яке називали «тройка».  Будували церкву батько та сини(брати) Кабанчикові. Всіх їх було семеро. Родом ця сім’я із під Переяслава  – села Єрківці.  Це були хороші умільці, які збудували не одну церкву на Переяславщині. Давала гроші  на церкву і місцева поміщиця. За свідченням старожилів, як їм розповідали їх  рідні, поміщиця давала на церкву золотими. На території старої  ферми в ті роки жив вельможний пан , який дав також  немалу кількість грошей на будівництво  церкви. ( в селі його називали Магнат).В пам’яті сельчан, на сьогодні вже літніх людей, залишилися спогади про тих, хто ніс Боже Слово до людей  в Рогозівській  церкві. Згадують в селі і до сьогодні  священнослужителя  Списовського, який жив пристойно, мав  молотарку, мав  добрі статки, допомагав бідним і грошима, і хлібом.. Навіть по хатам  збіднілим  сам розносив  продукти…З теплотою в серці земляки згадують добрим словом  священнослужителів  нашої церкви  – Циганка, Слинька, Амвросія, Леоніда та інших, які не один рік свого життя присвятили служінню людям та Господу Богу в цьому храмі.

Храм на волосинці висів у період німецької окупації в 1941 -1943рр..В церкві був шпиталь військовополонених дніпровсьої флотилії. А ще до війни –  приміщення церкви використовувалось під зерносховище. Перед тим, як місцеве населення дізналось про наміри  радянської влади саме таким чином використати церкву, жителі села розібрали по домівках всі церковні реквізити, майно, ікони. Відступаючи, німці підпалили церкву, однак сельчани зробили все, щоб зберегти духовну святиню . Після визволення села від німецьких окупантів  у 1943 році люди принесли церковне майно, яке зберігалося по домівках,  і церква знову стала діючою.